Головненська селищна територіальна громада

Волинська область, Ковельський район

с.Згорани

Згора́ни — село в Україні, у Любомльському районі Волинської області.

Розташоване за 15 кілометрів від районного центру та залізничної станції Любомль. Населення становить 1381 особу.  

Географія[ред. | ред. код]

На північній околиці села — мальовниче Велике Згоранське озеро[1] (див. також Згоранські озера).

Через Згорани протікає річка Нережа, впадає у Велике Згоранське озеро, яке омиває село з півночі. З озера витікає річка Тенетиска, притока Прип'яті (басейн Дніпра).

 

 

Велике Згоранське озеро

Через село проходить дорога місцевого значення Т 0302, ділянка ШацькЛюбомль.

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка про Згорани належить до 1674 року[2].

З давніх часів село Згорани було відоме своїми лляними ткацькими виробами. В середині 19 століття тут було 122 будинки і 800 жителів. Наприкінці століття — 149 будинків і 904 мешканці, церква з 1618 століття, народна школагуральня. Село було центром Згоранської волості, до якої належало 11 сіл, 1216 селянських домів, 8245 жителів і 19589 десятин селянської землі[3].

У 1906 році село складалось з 151 двору, тут мешкало 922 мешканці. Поштовою адресою було місто Любомль[4].

За переписом 1911 року в Згоранах було 1105 жителів, волосне правління, фельдшерський пункт, горілчана крамниця, 2 продуктові крамниці і відбувалися 2 ярмарки на рік[3].

У період Другої речі Посполитої (19201939 роки) село було адміністративним центром ґміни Зґорани Любомльського повіту Волинського воєводства.

У 1935 році в селі мешкало 2717 осіб[5]. Після радянської анексії західноукраїнських земель село було адміністративним центром Згоранського (Головнянського) району.

30 червня 1941 року було окуповане німецькими військами. За роки окупації в селі Згорани було розстріляно і спалено 14 осіб, також 12 осіб вивезено на примусові роботи до Німеччини. Єврейське населення села, яке змогло уникнути розстрілів, переселилось на хутір Турово між селами Згорани і Головно.

Влітку 1942 року між селами Згорани і Власюки на автошляху Любомль — Шацьк відбувся бій загону ОУН-УПА, очолюваного В. Кушніром, із німецькими військами, які вивозили молодь на примусові роботи в Німеччину з найближчих сіл, у результаті якого 15 осіб було визволено, німецькі війська та повстанці понесли великі втрати.

21 липня 1944 року війська 1-ого Білоруського фронту зайняли село. Після цього почалась насильна мобілізація чоловіків на фронт і на відбудову зруйнованого війною господарства. 21 згоранець з тих, що пішли влітку 1944 року на фронт, не повернувся з війни додому[2].

В радянські часи в Згоранах знаходилась центральна садиба колгоспу «Правда». Вирощувалися зернові і технічні культури, розвивалось м'ясо—молочне тваринництво.

Наприкінці 1960-х років тут мешкало 1434 мешканці[1].

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1493 особи, з яких 746 чоловіків та 747 жінок.[6]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1478 осіб.[7]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]

Мова

Відсоток

українська

99,57 %

російська

0,29 %

білоруська

0,14 %

Соціальна інфраструктура[ред. | ред. код]

 

Цей розділ не містить посилань на джерела(жовтень 2020)

Серед основних об'єктів інфраструктури села слід відзначити:

  • Згоранську ЗОШ І—ІІІ ступенів;
  • будинок культури;
  • бібліотеку;
  • дитячий садок;
  • відділення зв'язку;
  • фельдшерсько-акушерський пункт.

В селі Згорани розташований міжобласний дитячий протитуберкульозний санаторій «Згорани» на 200 місць.

Релігія[ред. | ред. код]

В селі діє Дмитрівська церква УПЦ МП, яка збудована в 1674 році і є пам'яткою архітектури національного значення.

 

 

 

Дмитрівська церква з дзвіницею

Пам'ятники[ред. | ред. код]

В Згоранах розташований пам'ятник односельчанам, які загинули під час Німецько-радянської війни, відкритий у листопаді 1969 року.

У 2000 році поблизу села на місці загибелі очільника загону УПА Володимира Кушніра встановлено пам'ятний хрест.

Згорани у художній літературі[ред. | ред. код]

У Згоранах відбувається значна частина подій романів «Століття Якова», «Соло для Соломії», «Діва Млинища» написаних українським письменником, уродженцем Згоран Володимиром Лисом.

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

    1. ↑ Перейти до:а б Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 745 с.
    2. ↑ Перейти до:а б «Історія міста, селища та сіл Любомльського району» з сайту Любомльської районної ради. Архів оригіналу за 13 грудень 2010. Процитовано 12 серпень 2012.
    3. ↑ Перейти до:а б Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року в 2-х томах. Т. 1. — Вінніпег, 1984. — 600 с.
    4.  Список населенных мест Волынской губернии / Волынский губ. стат. комитет. — Житомир: Волынская губ. тип.: 1906. — 219 с. — Изд. неофиц.
    5.  Domański Bogdan. Powiat Lubomelski — Luboml, 1936. — 147 s. — s. 93.
    6.  Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01))database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.
    7.  Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12))database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.
    8.  Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12))database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.

Література[ред. | ред. код]

  • Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 745 с.
  • Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року в 2-х томах. Т. 1. — Вінніпег, 1984. — 600 с.
  • Ольховський Іван Андрійович. Кривава Волинь. Українсько-польське протистояння на теренах Любомльського та Шацького районів у 1939—1945 роках: Історико-документальне дослідження. — Київ: редакція газети «Гарт»—Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2008. — 248 ст., іл. — ISBN 978-966-2964-00-4
  • Список населенных мест Волынской губернии / Волынский губ. стат. комитет. — Житомир: Волынская губ. тип.: 1906. — 219 с. — Изд. неофиц.
  • Domański Bogdan. Powiat Lubomelski — Luboml, 1936. — 147 s. — s. 93.

 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь