с.Згорани

Згора́ни — село в Україні, у Любомльському районі Волинської області.

Розташоване за 15 кілометрів від районного центру та залізничної станції Любомль. Населення становить 1381 особу.  

Географія[ред. | ред. код]

На північній околиці села — мальовниче Велике Згоранське озеро[1] (див. також Згоранські озера).

Через Згорани протікає річка Нережа, впадає у Велике Згоранське озеро, яке омиває село з півночі. З озера витікає річка Тенетиска, притока Прип'яті (басейн Дніпра).

 

 

Велике Згоранське озеро

Через село проходить дорога місцевого значення Т 0302, ділянка ШацькЛюбомль.

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка про Згорани належить до 1674 року[2].

З давніх часів село Згорани було відоме своїми лляними ткацькими виробами. В середині 19 століття тут було 122 будинки і 800 жителів. Наприкінці століття — 149 будинків і 904 мешканці, церква з 1618 століття, народна школагуральня. Село було центром Згоранської волості, до якої належало 11 сіл, 1216 селянських домів, 8245 жителів і 19589 десятин селянської землі[3].

У 1906 році село складалось з 151 двору, тут мешкало 922 мешканці. Поштовою адресою було місто Любомль[4].

За переписом 1911 року в Згоранах було 1105 жителів, волосне правління, фельдшерський пункт, горілчана крамниця, 2 продуктові крамниці і відбувалися 2 ярмарки на рік[3].

У період Другої речі Посполитої (19201939 роки) село було адміністративним центром ґміни Зґорани Любомльського повіту Волинського воєводства.

У 1935 році в селі мешкало 2717 осіб[5]. Після радянської анексії західноукраїнських земель село було адміністративним центром Згоранського (Головнянського) району.

30 червня 1941 року було окуповане німецькими військами. За роки окупації в селі Згорани було розстріляно і спалено 14 осіб, також 12 осіб вивезено на примусові роботи до Німеччини. Єврейське населення села, яке змогло уникнути розстрілів, переселилось на хутір Турово між селами Згорани і Головно.

Влітку 1942 року між селами Згорани і Власюки на автошляху Любомль — Шацьк відбувся бій загону ОУН-УПА, очолюваного В. Кушніром, із німецькими військами, які вивозили молодь на примусові роботи в Німеччину з найближчих сіл, у результаті якого 15 осіб було визволено, німецькі війська та повстанці понесли великі втрати.

21 липня 1944 року війська 1-ого Білоруського фронту зайняли село. Після цього почалась насильна мобілізація чоловіків на фронт і на відбудову зруйнованого війною господарства. 21 згоранець з тих, що пішли влітку 1944 року на фронт, не повернувся з війни додому[2].

В радянські часи в Згоранах знаходилась центральна садиба колгоспу «Правда». Вирощувалися зернові і технічні культури, розвивалось м'ясо—молочне тваринництво.

Наприкінці 1960-х років тут мешкало 1434 мешканці[1].

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1493 особи, з яких 746 чоловіків та 747 жінок.[6]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1478 осіб.[7]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]

Мова

Відсоток

українська

99,57 %

російська

0,29 %

білоруська

0,14 %

Соціальна інфраструктура[ред. | ред. код]

 

Цей розділ не містить посилань на джерела(жовтень 2020)

Серед основних об'єктів інфраструктури села слід відзначити:

  • Згоранську ЗОШ І—ІІІ ступенів;
  • будинок культури;
  • бібліотеку;
  • дитячий садок;
  • відділення зв'язку;
  • фельдшерсько-акушерський пункт.

В селі Згорани розташований міжобласний дитячий протитуберкульозний санаторій «Згорани» на 200 місць.

Релігія[ред. | ред. код]

В селі діє Дмитрівська церква УПЦ МП, яка збудована в 1674 році і є пам'яткою архітектури національного значення.

 

 

 

Дмитрівська церква з дзвіницею

Пам'ятники[ред. | ред. код]

В Згоранах розташований пам'ятник односельчанам, які загинули під час Німецько-радянської війни, відкритий у листопаді 1969 року.

У 2000 році поблизу села на місці загибелі очільника загону УПА Володимира Кушніра встановлено пам'ятний хрест.

Згорани у художній літературі[ред. | ред. код]

У Згоранах відбувається значна частина подій романів «Століття Якова», «Соло для Соломії», «Діва Млинища» написаних українським письменником, уродженцем Згоран Володимиром Лисом.

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

    1. ↑ Перейти до:а б Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 745 с.
    2. ↑ Перейти до:а б «Історія міста, селища та сіл Любомльського району» з сайту Любомльської районної ради. Архів оригіналу за 13 грудень 2010. Процитовано 12 серпень 2012.
    3. ↑ Перейти до:а б Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року в 2-х томах. Т. 1. — Вінніпег, 1984. — 600 с.
    4.  Список населенных мест Волынской губернии / Волынский губ. стат. комитет. — Житомир: Волынская губ. тип.: 1906. — 219 с. — Изд. неофиц.
    5.  Domański Bogdan. Powiat Lubomelski — Luboml, 1936. — 147 s. — s. 93.
    6.  Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01))database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.
    7.  Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12))database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.
    8.  Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12))database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 20 жовтня 2019.

Література[ред. | ред. код]

  • Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 745 с.
  • Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року в 2-х томах. Т. 1. — Вінніпег, 1984. — 600 с.
  • Ольховський Іван Андрійович. Кривава Волинь. Українсько-польське протистояння на теренах Любомльського та Шацького районів у 1939—1945 роках: Історико-документальне дослідження. — Київ: редакція газети «Гарт»—Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2008. — 248 ст., іл. — ISBN 978-966-2964-00-4
  • Список населенных мест Волынской губернии / Волынский губ. стат. комитет. — Житомир: Волынская губ. тип.: 1906. — 219 с. — Изд. неофиц.
  • Domański Bogdan. Powiat Lubomelski — Luboml, 1936. — 147 s. — s. 93.

 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій

Зареєструватись можна буде лише після того, як громада підключить на сайт систему електронної ідентифікації. Наразі очікуємо підключення до ID.gov.ua. Вибачте за тимчасові незручності

Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь